..головна |

Головний редактор
   Юрій Семенов
кандидат мистецтвознавства
Директор
   Олександр Перепелиця
кандидат мистецтвознавства

РЕДАКЦІЙНА РАДА
Детлеф Гойови, доктор мистецтвознавства, Німеччина
Олена Зінкевич, доктор мистецтвознавства, Київ
Олександр Козаренко, композитор, кандидат мистецтвознавства, Львів
Леся Олійник, кандидат мистецтвознавства, Kiev
Олександр Ровенко, доктор мистецтвознавства, Одеса
Кармелла Цепколенко, композиторка, кандидат мистецтвознавства, Одеса



Шановні любі читачі,

Вас вітає редакційна колегія часопису MUSICA UKRAINICA.

   Напевно, ви відкрили наш сайт через фаховий інтерес чи/та особисте зацікавленння українською музикою. В обох випадках сподіваємось якоюсь мірою стати вам у пригоді. Гадаємо, часопис буде своїм для великого загалу фахівців, аматорів та шанувальників української музики - тож чекаємо на ваші відгуки й дописи.

   Головна мета часопису - сприяти розвиткові української музики та її інтеграції до світового, особливо європейського культурного простору. Чи ви живете в Україні чи ні, гадаємо, ви цікаві знати засадничу концепцію часопису. Мусимо виходити з того, що Україна, маючи територію та населення завбільшки майже з Францію та будучи невід'ємною складовою Європи з часів "Історії" Геродота, ще й досі залишається найбільшою "білою плямою" на культурній мапі континенту. Пересічний (західно-) європеєць не знає бодай 2-3 символічних постатей, що могли б репрезентувати Україну, як-от Ганс-Крістіан Андерсен - Данію, Ян Сібеліус - Фінляндію…

   Найближчі чинники цього сумного явища коріняться у політичній історії - багатовіковому розподілі України між іншими державами, які прагнули нівелювання української ідентичності та робили конкретні, інколи досить брутальні заходи до цього. Тож знані у світі етнічні українці (приміром, письменник Микола Гоголь, вчений Володимир Вернадський, композитори Дмитро Бортнянський, Ігор Стравинський ба й Петро Чайковський, композитор та музикознавець Евсевій Мандичевський), що діяли здебільшого поза межами української території та політично свідомого українства, звично зараховуються на карб інших національних культур, не кажучи вже про таких народжених на українській землі ба й невідривних від неї представників інших етносів, як письменники Сергей Булгаков, Шолом-Алейхем, поет Пауль Целан, композитори Рейнгольд Глієр, Сергей Прокоф'єв, Кароль Шимановський …

   Та проблема ідентичності (тожсамості) - це ще й внутрішня проблема української культури. Йдеться не про тимчасові кризи ідентичності, що не обминають жодної культури, як і жодної особистості, а про свого роду перманентну кризу, радше про розірваність цієї ідентичності, що так і не вироблена досі як єдиний загальноприйнятний для всіх (чи більшості) українців комплекс ідей. Відсутність самостійної української держави та (значною мірою) суто української еліти не сприяла творенню "вищої" української культури. Тож Україна має напрочуд багату (зокрема на фолкльор) селянську культуру, але зовсім чи майже позбавлена певних "високих" жанрів та стилів: так, професійна українська симфонія з'являється щойно у ХХ сторіччі, а саме існування української опери та балету й досі дискусійне.

   Назагал, треба визнати, що в українській культурі переважає традиціоналізм, що ідеологічно підсилюється помилковим протиставленням національної ідентичності всіляким новаціям чи навіть модернізації як такій. Через це вкраїнські митці зазвичай не наважуються перебирати самостійну новаторську роль у національному та інтернаціональному контексті, як це з успіхом робили та роблять, скажімо, композитори чи літератори Естонії, Польщі ба й колишньої Югославії. Гадаємо, справжній шлях до культурної незалежності мусить не оминати процеси глобалізації та глобальної модернізації, а їх використовувати.

   Та повернімося до української музичної культури. На початку ХХ сторіччя вона дедалі більше набуває рис культури європейського типу - з'являються професійні оркестри, консерваторії, часописи, товариства. Але незабаром, особливо починаючи з 1930-х років цей процес загальмовано та спотворено політикою СССР. Згадаймо такі кричущі факти, як ліквідацію композитора Миколи Леонтовича (1921) та багатьох-багатьох інших, розстріл з'їзду кобзарів у 1930-х, розгромну "критику" Бориса Лятошинського наприкінці 1940-х, а в 60-х - групи композиторів "київського авангарду", зокрема Леоніда Грабовського, Валентина Сильвестрова, обмеження публікаційних можливостей українських музичних вузів тощо.

   Самостійна Україна дістала у спадок від УРСР поряд із певними здобутками також украй відсталу структуру музичного життя, музичної індустрії та музичної освіти, не маючи ні фестивалів сучасної музики, ані виробництва платівок чи компакт-дисків. Та й навчальні плани наших музичних вищих навчальних закладів, що зараз змагають за перейменування з консерваторій на "академії", застаріли за деякими позиціями на 40-50 років.

   Особливо відстала сфера інформації. Видавництво Музична Україна не спромоглося перейти на нові методи роботи і згорнуло свою діяльність з 1990 року. Більшість музичних бібліотек України (як правило, бібліотеки навчальних закладів) ніколи не діставали нот, книжок та часописів з-за кордону, а що потрапляло до України, переховували та замовчували. Досі не зроблено бодай спроби видавати українські часописи, спеціально присвячені "поважній" професійній музиці та музикознавству (новій класичній музиці й поготів), а "вісники" навчальних закладів частенько вражають непрофесійним рівнем як змісту, так і форми. Триває горезвісна шкідлива практика приховування та замовчування інформації про діяльність осіб, організацій чи про певні події, а також друкованих матеріалів, що вряди-годи видаються в різних містах України або ввозяться з-за кордону. Не рятує і комерційна сфера (видавництво компакт-дисків, популярних часописів, шоу-бізнес, мас-медіа, торгівля нотами, книжками, інструментами), що назагал ледве животіє через брак відповідної суспільної структури та зубожіння населення. Вкрай спотворено діяльність ЗМІ, які у свою чергу абсолютно ігнорують будь-які норми авторського права.

   У цій ситуації особливу роль набуває "третій" сектор економіки -громадські організації. Так, Асоціація Нова Музика (українська секція ISCM) має вже неабиякий досвід проведення різноманітних заходів у сфері нової музики - фестивалів (насамперед Два Дні й Дві Ночі Нової Музики в Одесі), форумів, конференцій, а зараз створила Музично-інформаційний центр. У рамках цієї дяльності відбувається й випуск електронного часопису MUSICA UKRAINICA. Важливо підкреслити, що часопис досі не має жодної підтримки з боку державних чи комерційних структур та існує тільки завдяки громадським фундаціям - Міжнародному фонду Відродження та Про Гельвеція - Україна, а також праці волонтерів - дописувачів та технічних праціників.

   Прагнемо дати ширшому загалу українських та іноземних користувачів Інтернетом, особливо фахівцям - музикантам, композиторам, музикознавцям максимум важливої й корисної інформації щодо розвитку сучасної української культури та її інтеграції у європейський та світовий культурний простір у максимально дешевій, приступній та оперативній формі. Цією формою, насамперед для молодшої генерації, є електронний часопис, відкритий для будь-кого щодня 24 години на добу.

   Часопис вміщуватиме як поточну інформацію, критичні огляди, так і наукові теоретичні, історичні й навіть архівні публікації. Головна тема - українська музика, але ми не приховуємо, що особливий наголос робитиметься саме на новій сучасній українській музиці "класичного" типу як такій, що є найважливішою для розвитку музичної культури в цілому та для міжнародних музичних відносин. Звісно, зважаючи на цілість музичної культури, часопис намагатиметься висвітлювати й інші музичні напрями, але тільки в загальному плані. Не відмовлятимемося й од оприлюднення матеріалів, що не мають безпосереднього стосунку до України, зважаючи на їх новину та корисність, якщо вони неприступні на інших електронних сайтах. Вагоме місце на наших сторінках мають посісти дискусії, в тому числі он-лайн.

   Окрема проблема, яку сподіваємося розглянути у рамках однієї з першочергових дискусій, - мовна. Наш часопис має на меті розвиток і такої складової національної музичної культури, як українське фахове музично-художнє та музично-наукове мовлення. Зазначимо, що всі заходи Асоціації Нова Музика з 1995 року проводяться українською мовою, а інформація друкується зазвичай українською та англійською. Накопичений досвід дозволяє стверджувати, що специфіка питомого українського мислення в музичній сфері настільки велика, що спроби простого запозичення російських, польських, англійських чи інших термінів та виразів являють собою страшенну наругу над самою українською душею, що має виразитися в музиці й слові. Той факт, що українська мова досі не вживається як загальна мова спілкування музикантів і музикознавців принаймні в багатьох регіонах України, зумовлений не в останню чергу невиробленістю загальноприйнятної української музично-фахової мови, зокрема термінології. Але навіть там, де українською мовою користують у навчальному процесі, її засмічено запозиченими або скалькованими іншомовними термінами, виразами, зворотами, що суперечать її духові. Наважуємося підсумувати, що українська фахово-музична мова існує наразі радше потенціально, ніж реально, тобто ще має бути вироблена. Власне, у цьому можна бачити й певну перевагу, бо незашкарубіла мова легша на новації та спонукає до творчості.

   Через це вважаємо непродуктивним суцільний формальний переклад на українську всіх текстів, що надходять до нас російською а чи англійською. Для початку найліпшим видається зробити дві паралельні версії часопису - одну, кирилічну, що вміщатиме тексти українською (в першу чергу), російською, білоруською, болгарською, сербською, та другу, латинописну, з текстами англійською (переважно), а також німецькою та французькою. Звісно, потребуємо якогось часу, аби ототожніти обидві версії. Наразі в деяких випадках обмежуватимемося стислими резюме. Хотіли б знати вашу думку з приводу цього, шановні читачі.

   Взагалі, зворотній зв'язок є, на наш погляд, однією з найважливіших ланок нашої роботи. Тому просимо надсилати ваші думки, рецензії, пропозиції, побажання, а також інформаційні, критичні, наукові та інші матеріали і статті на нашу електронну адресу.

   Ми стартуємо у новому 2001 році, що вважається початком нового сторіччя та тисячоліття. Дай Боже щастя вам і нашій Україні, наші любі друзі !!!

   Юрій Семенов


РЕДАКЦІЙНА РАДА

Маргаріта Єсіпова, кандидат мистецтвознавства, Росія
Наталя Куляєва, музикознавиця, Київ
Антон Ровнер, музикознавець, міжнародниі події
Наталя Степаненко, кандидат мистецтвознавства, США
Анжеліка Фаніна, музикознавиця, Молдова

top of document

(C) 2001 Асоціація "Нова музика" (Україна). Всі права збережено.