Інтернет-Конференція : Травень 2001
"Співпраця державних організацій, комерційних підприємств та безприбуткових НДО"

: Вступ >
: Учасники >
: Підсумок >
: Ваше повідомлення >
: на головну сторінку >




: Вступ

Законодавці більшості країн світу розрізняють три сектори економіки:
- державний (державні установи та організації),
- комерційний (комерційні підприємства) та
- так званий 3-й сектор - безприбуткові НДО (недержавні організації).
В Україні державні організації та НДО не мають права на прибуткову діяльність - перші існують за рахунок державного та місцевих бюджетів, a останні - за рахунок грантів з бюджету або від різноманітних фундацій чи комерційних підприємств.
Можливість отримати бюджетні гранти в Україні мізерна та обмежена головним чином столицею - Києвом.
Гранти від підприємств оподатковуються згідно з українським законодавством настільки, що стають невигідними ба й небезпечними для самих грантодавців. Тож, головне джерело фінансування українських НДО - це гранти від фундацій, насамперед міжнародних.
Музика становить предмет діяльності організацій, що працюють в усіх 3-х секторах. Державний сектор в Україні включає: практично всі освітні заклади (школи, коледжі-училища, академії-консерваторії-інститути), усі оркестри, великі хори, державні обласні концертні агенції, що за традицією називаються "Філармоніями" (у такому значенні неперекладний на не-радянські мови термін), які розпоряджаються і великими державними концертними залами. Цей сектор підпорядковується Міністерству культури, а в регіонах та містах - обласним/міським управлінням/відділам культури та обласним державним адміністраціям/міським головам. Колишні радянські, нині "Національні" мистецькі спілки (насамперед Національна Спілка українських композиторів) також фінансуються з державного бюджету, хоча за статутом - це незалежні НДО. Практично, український державний сектор дуже мало змінився та залишається пост-комуністичним як за змістом, так і за методами.
Комерційний сектор, який стосується до музики, почав розвиватися під час перебудови та легалізувався після незалежності України. Насамперед, це - крамниці музичних інструментів та обладнання, компакт-дисків, аудіо- та відеокасет. Також, приватні радіо та телеканали. Приватні концертні агенції чи незалежні менеджери, що працюють як персональні менеджери українських (здебільшого поп-) музикантів (практично існують лише у поп-сфері в Києві) або організовують різні імпрези, концерти чи гастролі (частенько за підтримки держави чи інших спонсорів). Плюс студії звукозапису, звукові та світлові фірми. Практично, увесь цей сектор стосується лише до поп-музики (чи поважної музики з рисами поп-музики), і то переважно до чужоземної музики (насамперед, американської та російської). Підозрювані в існуванні великі фабрики, що нібито продукують мільйони піратських компакт-дисків (така проблема висувається адміністраціями інших держав), невідомі українським музикантам і не мають жодного значення для розвитку української музики - не лише у поважних, але й у поп-жанрах та назагал їх наявність у такому масштабі видається досить сумнівною. У сучасній Україні нема музичних видавництв, що видавали б ноти та музичні книжки; нема регулярних музичних часописів тощо. Хай як важко робити оцінки, та можна припустити, що загальний річний прибуток комерційного сектору (включаючи білий, сірий та чорний ринок) в Україні з її 50 мільйонами населення навряд чи перебільшує прибуток аналогічного сектору в одному великому німецькому місті. Тож, роль комерційного сектору в українському музичному житті та розвитку вкраїнської музичної культури лишається незначною.
Проблема, з якою одразу ж стикаються українські НДО (ба й маленькі комерційні підприємства), полягає у вельми тяжкій та відносно коштовній процедурі їх відкриття, реєстрації та функціювання (особливо через постійний контроль багатьма державно-контрольними органами, через коштовну бухгалтерію, банківські послуги тощо). Тому лише відносно великі НДО, що ними керують досвідчені особи, спроможні вижити. Через це в Україні практично є дуже мало активних НДО, але саме вони спромоглися завести чимало новацій в українське музичне життя. Так-от, Асоціація "Нова музика"(українська секція Міжнародного товариства сучасної музики - ISCM) провела вже 7-й міжнародний фестиваль "2 Дні й 2 Ночі Нової Музики" в Одесі, що перетворився не велику подію Нової Музики, знану в усьому світі.
Після перших 10 років української незалежності на часі спробувати координацію діяльності всіх українських структур та організацій, що стосуються до музики (також іноземних організацій, що мають інтереси в Україні). Без сумніву, з отакої координації змогли б скористати усі.
Проблема: Як це зробити?



: Учасники

Одеса:
O.Перепелиця - кандидат мистецтвознавства, менеджер; K.Цепколенко - кандидат мистецтвознавства, композиторка, керівниця фестивалів; O.Ровенко - доктор музикознавства, музиколог; O.Сокол - доктор музикознавства, музиколог, менеджер; I.Голубов - композитор; С.Шип - кандидат мистецтвознавства, музиколог; Г.Владимирська - журналістка; A.Шелковенко - бізнесмен; Р.Бродавко - журналіст; Ю.Малишев - кандидат мистецтвознавства, музиколог; С.Василенко - диригент, керівник фестивалів, менеджер; A.Ревенко - вокаліст, менеджер; та інші.
Львів:
O.Козаренко - кандидат мистецтвознавства, композитор та музиколог; В.Камінський - композитор; Л.Кияновська - доктор музикознавства, музиколог; Й.Ерміні, піаніст; та інші.
Київ:
В.Губа - композитор; В.Годзяцький - композитор; O.Зінкевич - доктор музикознавства, музиколог; В.Зубицький - композитор; Л.Олійник - кандидат мистецтвознавства, музиколог, менеджер; Н.Куляєва - кандидат мистецтвознавства, музиколог; В.Рунчак - композитор, диригент, керівник фестивалів; Ю.Міняєв - менеджер; та інші.
Москва (Росія):
M.Броннер - композитор; Є.Подгайц - композитор; A.Ровнер - доктор мистецтвознавства, композитор та музиколог; M.Єсіпова - кандидат мистецтвознавства, музиколог; та інші.
Єреван (Вірменія):
M.Кокжаєв - композитор; Ц.Мовсісян - кандидат мистецтвознавства, музиколог; та інші.
Кишинів (Молдова):
В.Бєляєв - композитор та менеджер; П.Рівіліс - композитор, та інші.
Алмати (Казахстан):
A.Самаркін - кандидат мистецтвознавства, музиколог
Бішкек (Киргизстан):
K.Медетбекова - композиторка



: Підсумок (тези):

Українське законодавство з культурної діяльності потребує суттєвої реформи.

Культурні гранти від українського державного бюджету мають відкрито розподілятися шляхом відкритого конкурсу як на національному, так і на регіональному рівні.

Обласні управління культури також мають розподіляти гранти.

Українські комерційні організацій та НДО, що працюють у сфері музики, мусять шукати спільні сфери для співпраці.



: Ваше повідомлення


Ви можете надіслати текст повідомлення через цю форму:

Ім'я, по-батькові:


Звання, посада:


Адреса е-mail:


Сторінка WWW:


Ваш текст:


       


Конференції провадяться Асоціацією Нова музика
за підтримки Міжнародного Фонду "Відродження"